| |
Мамцю,
Мавпочки жодного разу
Не вийшли на вулицю
Жодного разу,
Хоч, як я не кликав.
У лісі за домом був тільки ліс
І нічого більш...
Дерева не зрушились ні на дюйм,
Коли одвертались...
Але скажу,
Що ми чули - то були крілики.
Крілики по кущах не ховались,
Янголи під ногами не плутали.
Індіани,
Лиш хлопці по саморобних кривках
Чекали, аж ми підступимо ближче,
Щоб нас спіймати.
Старий бук,
Де я завжди ховався,
Ніколи про це знав,
Коли я вирізав своє ім'я він і не охнув.
То ж міг би спросити мене,
Як яблуко, комусь на зуби,
Якби на нім були яблука.
Ти мала рацію,
Можеш тепер казати усе,
Що схочеш...
Цілісіньке небо усього-навсього
Безліч хмар, що укупі швидко пливуть,
А не берег аркуша,
Котрий хтось може загнути.
Якщо мені важко дихати,
Значить я усе ще сутуюсь примостить
В середині конверта,
Конверта, якого немає.
Я ніколи не вчився пташиних імен, -
А це правда...
Але пташки ніколи не співають для мене
І бузок, що розцвів у кутку на чорнім дворі
Ніколи - тепер я знаю - ніколи не цвів задля когось,
Ніколи не цвів задля когось!.. Поділитись сторінкою: 
| |
