Зозуля кувала

Зозуля кувала, що буду щасливий,
Казала, що матиму милу вродливу.
Навіщо лукавить - зозуля вгадала,
Та лихо, та лихо моє
Вона щастям назвала.

У милої очі - беззоряні ночі -
Чарують і манять ті очі дівочі.
На милу, звабливу я раз задивився -
Навіки мені, навіки мені
Білий світ помутився.

Тривожний іду я, спокою не маю,
І серце від щастя співає, ридає.
Моє ти кохання, схвильоване море,
Ти радісь моя, ти муко моя,
Моє щастя і горе.

Зозуля кувала, що буду щасливий,
Казала, що матиму милу вродливу.
Навіщо лукавить - зозуля вгадала,
Та лихо, та лихо моє
Вона щастям назвала...

Поділитись сторінкою: