Згадай мене

Згадай мене у невблаганну зливу,
Згадай мене таку вже незгадливу,
Згадай... у круговерті днів.
Коли у небі розквітлий сонях
Освітить сріблом на твоїх скронях
Мій скарб — і не треба слів.
Мій скарб...

Життя, релігії, буття театри,
І що найбільше в цьому світі варте, —
Це все... втратило свій зміст.
Гойдали міст мої непевні кроки,
Навколо прірва, де не кинеш оком,
А ти... Ти спалив той міст.
А ти...

Згораючи дивилась за тобою,
Як ти розкаяний не мав спокою,
Припав грішним тілом до землі.
Тепер один на згарищі любові
Шукає правди у чужому слові
Наш син, народжений у попелі.
Наш син, народжений у попелі.

Згадай мене у невблаганну зливу,
Згадай мене таку вже незгадливу,
Згадай...

Поділитись сторінкою: