Двадцять чотири, нуль два

Речитатив:
Ми вводимо воєнний стан
На всій території нашої держави.
Серед убитих трьохмісячна дитинка,
Дівчинка... Чи вона загрожувала росії?
З початку російського вторгнення
В Україну Харків ще не знав жодного
Спокійного та тихого дня...
Я просто... Я просто...
Нас вбили морально...
Нас вбили морально...

Двадцять чотири, нуль два, світ зупинився,
Небо здригнулось, тіні на стінах здалися.
Розірвані сни на уламках будинків,
Ми стали сильніші, бо більше не грішні.

Приспів:
Палає вогонь у серцях молодих,
Харків кричить між сирен і руїн...
Світло крізь дим пробивається знов,
Ми не зламались, не втратили кров!..

Стіни тремтять, але місто не впало,
Пам'ять живе між уламками скла.
Очі дітей, у яких вкрали ранок,
Шепочуть: Тримайся, настане весна...

Приспів.

З попелу встанемо, день ще прийде,
Пам'ять про тих, хто не встиг, не помре!..
Наша земля нас тримає, веде,
Хай знає весь світ: Україна гряде!

Двадцять чотири, нуль два – ми не забудем,
Місто живе, бо в серцях його люди.
Сонце зійде над руїнами дня,
Харків стоятиме, буде весна!..

Поділитись сторінкою: