Стежка споришева

Стежка споришева у моїм житті
Килимом стелилась рясно на путі,
Квітами розквітла рано навесні
Й зоряного літа сонцем вдалині.

Приспів:
Стежка споришева з дому від воріт,
Стежка споришева стелиться до ніг.
Роси світанкові падають в траву,    |
Манять мене зорі – я по стежці йду. | (2)

Неслась далиною сивини печаль,
Літом за весною – у осінню даль...
Радість із журбою заплелись в роки,
Та дощем холодним у мої стежки...

Приспів.

Терном край дороги поросли стежки,
В рідний дім дорогу більше не знайти,
Там, де була хата й квіти під вікном,
Споришу багато й стежка за селом...

Приспів.

Поділитись сторінкою: