Створив Бог жінку чоловіку

Створив Бог жінку чоловіку,
Узявши часточку ребра,
Щоб з ним у парі аж до віку  |
Вона щасливо прожила.        | (2)

З ребра, що взяв із його тіла,
Немов продовження й завжди
Так само мислила й робила,   |
Й могла шляхом поруч іти.    | (2)

З ребра, що в нього під рукою,
Щоби її він захищав,
Щоб милувавсь нею такою      |
І завжди за руку тримав!     | (2)

З ребра, що в нього під сердечком,
Щоби її так й називав,
Казав щодня: Моє серденько!  |
Та вірно й щиро щоб кохав!   | (2)

Створив Бог жінку чоловіку,
Тож всі по-божому живіть:
Ростіть дітей і аж до віку   |
Разом удвох цей світ любіть! | (2)

Поділитись сторінкою: