| |
Сонце за вікном кудись зникає,
Втікає... Сонце вийде знов,
А я не знаю... Не знаю...
Може зупиниться час?..
Може з часом зупиняться сльози?..
Може ця гра не для нас,
Не про нас пишуть генії прози?..
Може це все тільки сон?..
А я в ньому - лише перехожий,
На себе не схожий...
Приспів:
Я знову зупиняюся,
Дивлюся і караюся
В твоє вікно!
Твоє вікно! Твоє вікно!
Ніколи не дізнаюся,
Чому я задивляюся
В твоє вікно?..
Твоє вікно! Твоє вікно!
Дощ, а я стою, без парасолі
Без волі...
Марно згадую старі паролі
Від болі...
Знову зривається час,
А за часом зриваються сльози!
Знову кричать не про нас
Голоси віковічної прози...
Знову мені сниться сон,
Я ще більше на себе не схожий,
Так довго більше не зможу...
Приспів.
Хай не зупиниться час,
Не зупиниться злива і сльози!
Хай не напишуть про нас
Псевдогенії клятої прози!
Хай нашу грішну любов -
Дикий світ віднесе до морфозів.
Я знову!.. Знову!.. Знову!..
Знову й знов!..
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
