| |
Це моє місто і це моя країна,
Люба ненька, рідна батьківщина,
Виростила ти мене, як рідного сина,
Хочу бути твоїм, доки не стану сивим!
Доки маю подих твоєї свободи,
Де ліси, степи, водойми, гори.
Ураїно-Мати! - Завжди звучить гордо,
Скільки вороженьки тримали нас за горло.
Істребляють, як націю,
В Україні не існують слів капітуляції,
На кістках тут танці, сонце зійде вранці,
А доки темрява покрила наші ілюстрації,
Наші ілюстрації...
В кулак зімкнулись пальці, дата на оградці.
Герої не вмирають! Рідні плачуть на лавці...
Такі ось тут нотації, но ми ще не вмерли
І наші голоси розносять славу цим героям
До самого неба!
Свободи є потреба! В неволі нам не жити!
І наше тепло сонечко жовте, як жито!
І небо тут блакитне, і мрії розквітають,
Письменників, поетів кохають, поважають.
До них немає жалю, вони несли кайдани.
Моя країно, ми загоїм рани! Твої ветерани!
Твої ветерани! Твої ветерани!
Ми - ветерани війни, яку не обирали,
Страшної гри, яку в дитинстві грали,
Добро і зло місяцями поміняли,
Скільки болю у гімн закарбували
Наші предки, що волю здобували,
Тіло і душу за свободу клали,
Щоб гасла козаків ніколи не згасали!
Моя Україна - велична держава,
Як у гетьмана в руках булава!
Від заходу до сходу золотава,
В кровавих битвах і земля кровава,
Але завжди родюча, як ці тексти - колюча,
Як правда в око - гірка й болюча,
Як смерть Росії неминуча!
Новий світанок, і історія квітуча,
Ми її напишем і ми її озвучим!
Помер Кравчук, помре і Кучма,
Міни ляжуть кучно, гімн лунає гучно,
Як доленосний вітер віє,
Як надія тільки воїнів гріє!
Тільки вони в перемогу вірять!
Тільки їм дано її здобути!
Сталевою волею залізо гнути,
Всіх хто у вічність відійшов,
Обіцяю, не забути! Обіцяю, не забути!
Як не забуті герої, що бились за Крути,
І ми будем битись, поки серце б'ється,
Поки буревісна пісня ллється,
Поки Крим додому не повернеться,
Поки не повернем Азов!
Буду нагадувати знов і знов,
Герої мають позбутись оков!
Я вірш написав, як граніт відколов.
Тримаймо стрій за всіх,
Хто у вічність відійшов!
За всіх, хто у вічність відійшов!
Приспів:
Янголи наші вогнями уночі
Завжди над нами! Завжди над нами!
Янголи наші, ви порохом на кулях
Стали завжди над нами!..
Скинем кайдани! Сонце над нами! |
Кличе нас доля, гармати і воля! | (3)
Війна продовжує забирати
Найкращих синів нашої держави.
На зупинку ми не маємо права, аби не була
Даремною полеглих воїнів справа!
Хибні герої не раз кажуть Бебеху Роману,
Як дивились в Маріуполі тік-токи в підвалах
З набитим пузом до відвалу.
Тримайте свою хвилю слави.
Наш прапор б'ється від кожного
Останнього подиху Героїв з великої літери!
Де їхня кров окропила землю,
Ніколи не виростуть квіти,
Не будуть сміятися діти.
Полонених не можуть звільнити,
Депутати йдуть на канікули,
Свобода коштує скільки?
Почувши це, ти осторонь завмер,
Для тебе це складний екзамен.
У мріях ти - чемпіон на рожевому татамі,
Тікати з війни за доглядом неіснуючої мами,
Мертві плани, як посеред Хезболи
У Хассана на*рали.
Ті, хто пішов у вічність, не забути ніколи,
Скільки на країну вилилось горе...
Мрію про сталеву націю та кордони,
Мрію, щоб московії не було ніколи.
Щоб жовто-блакитний стяг замайорів знову
Від Сяну до Дону!
Щоб товариші мали змогу не пропадати
Із поля бою і повертатись з посмішкою
К рідним додому! Як прийняти цей
Дзвінок матері молодого воїна,
Що не повернувся живим з останнього бою?
Наш тризуб залитий кров'ю, народе мій,
Ти це помни!
Зневажати пам'ять героїв не дамо нікому!
Хто прийшов до нас із зброєю,
Від зброї загине у соняшниковому полі!
Тільки гідним належить воля!
В останній путь проводжаєм воїна строєм,
На колінах, перед Україной полонених строєм.
Схід і захід разом, поки поруч побратими,
Ми єдині! Наші ідеї розійдуться по всій
Славній Україні! По всій славній Україні!
Приспів.
Сміливі українці завжди мають щастя,
У генералів руки по лікоть в крові,
У солдат - по зап'ястя.
Зв'язаний з козаками, зброю не скласти,
Один вже відрубав руки, якщо будуть
В армії красти. Кишені глибше окопів,
В які снаряд може попасти,
Куди воїн на полі бою може безслідно пропасти.
Ситуація непроста і надскладна,
Жовто-синій прапор в крові, червоно-чорний - УПА.
Завзята боротьба. Ще не вмерла Україна і не вмре!
Будемо нищити ворога, поки смерть нас не забере.
Радію тому, що є.
Не вистрелиш ти, вистрелять тебе.
Це непросто гасло - Україна понад усе!
Кажу думку кожного, який про все знає,
Правило, не розмовляти про війну,
На якій не був з нами. Зручно підказувати,
Як керувати військами з дивану,
Поки могила воїна обросла бур'янами.
Російськомовний воюючий патріот військовий,
Чи україномовний, який родом зі Львову,
Знання мови, чи повне незнання мови,
Проте життя вони віддають однакове.
Головна проблематика даного твору -
Чому не саджають за хабарі прокурорів,
Або МСЕК лікарів? Чому воюють не вони?
Вперше в історії світу не працюють військові канони.
Культурна експансія, русифікованість телебачення,
Витіснення культури, або її апропріація,
Процес повільної поступової окупації,
І от багатьом здається, що нас чекає капітуляція.
Якось дивіться, нічого не сталось,
NORD DIVISION грає, аж генерали всі встали.
Й хлопці снились мені крізь густі тумани,
Котрі йшли назустріч вічності й вмирали...
Бережіть завжди цю цяточку землі,
До якої будуть кинуті всі мої думки.
Іншої такої ніколи не знайти,
Навіть якщо всю землю пішки обійти.
Де усюди рідні гетьманські степи,
А навколо йдуть дощі з крові.
І не прочитає батько дитині колискової,
Бо його тіло вже везуть в труні.
Це мій рідний дім, скільки про тебе
Я написав віршів, скільки не повернулось
З великої війни твоїх вірних дочок, синів...
Скільки в окопах я провів. ми принесли сюди
Дух непокори продовжувати боротьбу
За волю народів. Київська Русь стоїть
В своєму шоломі. Нема на світі другої
Держави такої. Скільки причинено нам
Ворогом болі, від цього моя голова
Розривається сама по собі... Моя єдина
Любов присвячується матері моїй,
Для неї дістаю з неба всі зорі.
Безкінечна кількість інтерв'ю брехні,
Кожен розказує як правильно перемогти,
Сидячи в зручному командному пункті,
В очі ніколи не бачивши війни...
Українці, скиньте кайдани,
Інакше ми програєм, якби ви знали,
Скільки мені дзвонило генералів
На день народження та поздоровляли,
Казали зупинитися мені з цими піснями.
Ця пісня для всіх тих, хто здався в полон,
Для всіх тих, хто чекає додому Азов,
Для кого честь і гідність важливіша,
Ніж грошей мільйон.
Для кого ця клята війна, наче сон.
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
