Козак Мамай

Гриміла збруя раз у раз
Сама, без коливання.
Козак у полі вигравав
Шляхетний, мов жадання.
Угору тінь звело, як перст,
Хоч зовсім було ясно,
І найгінкіше із дерев
Гілок сахалось власних.

Приспів:
Козак Мамай, Козак Мамай -
Замкни в струну досаду,
Козак Мамай, Козак Мамай –
Таврує звуком зраду!

Як знать всякчасно: смерть отут,
У полотнищі криці,
В сирічнім запахові пут,
В малій, як світ, зіниці...
Та поки келих горенить
І кінь копитом пише,
Йде в очі широчезна мить
Й тонка, як волос, тиша.

Приспів.

Рука бджолою на струні
Завмерла, спочивала,
І слуха він, як в казані
Перекипає сало...
Козача доля в сто сторін
Прострелена усяко:
То рідко, як шаблючий дзвін,
То густо – сім'ям маку!

Приспів.

Поділитись сторінкою: