Гітаристу

Струни тиснеш то ніжно, то владно,
Обіймаєш лаковані стегна,
І природно, і пружно, і вправно
Ти знаходиш мелодію певну.

Ти торкаєшся сильно і легко,
І луну відчуваєш на дотик,
Ти пестливо розгойдуєш деку –
І зриваються краплями ноти.

І метелики линуть у простір,
І дзвіночки видзвонюють вітер,
Ніби ти несвідомо і просто
Разом з нею злітаєш у вирій...

Невагомо здіймаються руки
І лягають на струни звабливо,
І вона віддає тобі звуки,
Наче небо веселку грайливу,.

І вона так відлунює дзвінко,
Ніби разом – закохана пара...
Я ревную тебе не до жінки –
До співучого серця гітари...

Поділитись сторінкою: