| |
Він її вуста тепер голубить,
Мов дитину, він її погубить...
Не повернути далекі часи,
Де були миті надії на "ми",
Вбачали тільки суцільні плюси,
Щоночі снились однакові сни.
Вона чекала його перший крок,
А він вагався, чи бути їм вдвох...
Не міг наважитись й тоді зустрів,
Коли наважитись інший зумів...
Приспів:
Він її вуста тепер голубить, |
Мов дитину, він її погубить... |
Не відчула того, хто кохає, |
Обирає того, з ким програє... | (2)
У неї вже зовсім інше життя,
Інші проблеми і сенси буття,
Можливо, в неї ще є почуття,
Хоча назад вже нема вороття...
І в голові сотні тисяч чому?...
Шукаючи, він знаходить не ту,
І його розум захоплює страх,
Як втратив зірку на небесах...
Приспів.
А він її вуста тепер голубить...
Тепер голубить... Тепер голубить...
А він її вуста тепер голубить...
Тепер голубить... Тепер голубить... Поділитись сторінкою: 
| |
