Зав'яжи мені очі туманом

Коли місяць у небі до рання
Мед янтарний, хміліючи п'є,
Знов приходить до мене кохання |
У мої сни і в безсоння моє...  | (2)

І кажу я п'янкому коханню
В час нічної п'янкої роси:
Зав'яжи мені очі туманом       |
Неземної своєї краси!..        | (2)

Зав'яжи мені очі вологі,
Щоб у твоєму пекельному вогні
Я не бачила більше нікого      |
Окрім того, що любий мені!     | (2)

А коли ранок сяйвом прозорим
Доторкнеться до наших облич,
Не виймай із очей моїх зорі,
Залиши в них навіки цю ніч!..

І хай кажуть: Любов — то омана!
Все одно я кохання молю:
Зав'яжи мені очі туманом,
Щоб не знала я – сплю чи не сплю!..
Зав'яжи мені очі туманом,
Щоб не знала я – сплю чи не сплю!..
Щоб не знала я – сплю чи не сплю!..

Поділитись сторінкою: