Мишоловка

Довгий день, як початок застуди.
Будь зі мною, навіть, коли мене не буде!
Будь моїм відлунням, будь моїм видихом,
Навіть тоді, коли я стану невидимим,
Тим, що не назвати, і тим, що не забути.
Я буду там, де ти скажеш мені бути!..

Приспів:
Небо ховає наполохану зграю.
Але я ще свідчу, я ще видихаю!
Я ще маю пам'ять - довгу і зимову.
Ти почуєш перша, коли я замовкну.
Ти відчуєш, коли я озвуся над містами,
Світ зламається, коли мене не стане...

Ночі робляться великими і тихими.
Це ти мене навчила повертатися і дихати.
Це ти наповнила любов'ю мої жили.
Я ще живу, бо ти сказала мені жити!
Я знаю все, що колись казала ти мені,
Кожен подих - це початок твого імені!

Приспів.

Довга і ламана музика болю.
Я не знав, що насправді тримався тобою.
Я не вірив, що смерть може теж відступити.
Ось від ріки повертаються діти.
Тягнеться тиша - легка і примирлива.
Якби мене не стало - ти би просто не повірила...

Поділитись сторінкою: