| |
Коли вона проходить мимо,
Ні, вона унікальна!
Коли вона проходить мимо
Через мої тютюнові ніздрі
Проходить весна...
Ні, ні, вона унікальна!
Її чорне вугільне волосся,
Хто вигадав тебе?..
Ні, вона унікальна!
Ти - джазова ніч в пеклі,
Всі бемолі грають на твою честь!
Ні, вона унікальна!
А вино одне й те саме,
А одне це те саме,
Сукня біла, як в тумані,
А туман від сигарет...
Я ненавиджу квартали,
Ті, в яких ходила ти,
Твої очі - просто рана,
Що упали з висоти!..
Я обідав в ресторані,
В тому, який порядні люди
Обходять п'ятою вулицею
Чемного авеню...
Я ніколи не залишав
Тут чайових, бо їх тут
Дають за гарні враження.
Гарні враження?..
З них тут лише біль!..
Я ненавиджу квартали,
Ті, в яких ходила ти,
Твої очі - просто рана,
Що упали з висоти!..
Кокаїн, кокаїн, кокаїн...
Там дика смерть
Загубилась десь...
Ти в повітрі знов,
Вітер-вітер - моя доля,
Бачив те я, гроб сипучий
Ліс дрімучий-мучий мучить,
Твої очі, чорт захоче,
Він регоче, мене корчі...
Я ненавиджу квартали,
Ті, в яких ходила ти,
Твої очі - просто рана,
Що упали з висоти!..
Нарешті я побачив, як Орфей
Взяв до рук золоту глину
В перемішку з райською малиною,
І не створив, ні, викохав тебе!..
Я вб'ю Орфея!..
На світі лише один безбожник,
Пастор, який сповідує кохання
До твого вугільного волосся...
Ні, вона унікальна! Поділитись сторінкою: 
| |
