Синьоцвіття

Вони любились та кохались,
Ніколи та й не розлучались
Ще змалечку в однім селі.
Вони любились та кохались.
Час настав - вони розстались,
Коли виросли малі.

Як брали хлопця у солдати,
То він сказав їй біля хати:
Синьоцвіт, люба, посади.
А як заквітне він біля хати,
Ти, кохана, будеш знати,
Що вернуся я сюди!

Вона садила синьоцвіття
І поливала часто квіття,
І ждала-ждала рік і два.
І п'ять, і шість років чекала,
Всі шляхи повиглядала...
Та й заміж вийшла, як вдова.

Вже й дітки виросли в хатині,
Дівчатка й хлопчик. А вона
Виходить вечором одна.
Той кущ, посаджений в долині,
Все поливає у надії,
Заквітне може все ще де.
А він пагіннями леліє,
І, наче диво, зеленіє,
Та, мов заклятий, не цвіте...

Поділитись сторінкою: