| |
Якщо хочеш жити - треба летіти,
Летіти з останніх сил!
Летіти, доки можеш летіти!
Скільки крові пролито додолу,
З'їдаючи страх, забуваючи втому,
Місяці повз, роки потому...
Паленою гумою тягнуться тижні,
Шукали гомін, тепер прагнемо тиші,
Наче ми застрягли у хаосі віковому,
Та все ж, - птахи летять додому!..
Приспів:
Буревій виє, як хворий спів,
У паніці не розібрати слів.
З'їдаючи страх, забуваючи втому,
Птахи летять додому!..
Буревій виє, як хворий спів,
У паніці не розібрати слів.
Наче ми застрягли у хаосі віковому,
Та все ж, - птахи летять додому!..
Підбиті крила, поламані кістки,
За склом залізо, гудять голоси,
Небо - криве відзеркалення бруду
З калюжі...
Холод обпікає, тіло тяжче від вогню,
Вуха в'януть, наче квіти,
Бридне чути лиш брехню,
Край горизонту, як лезо ножа,
Нема співчуття, залишився жаль...
Приспів.
Птахи летять додому!.. | (3)
Приспів.
Буревій виє, як хворий спів,
У паніці не розібрати слів.
Остання зірка згорить над росою, -
В ту ж саму мить весь світ стане тьмою...
Я провів життя, наче повзав у болоті,
Мої ноги - кістки і залишки плоті,
Постійні спроби стрибнути все вище,
Згорю, оставлю гниле попелище... Поділитись сторінкою: 
| |
