Вербоньки

Миють коси вербоньки, де тече Інгул,
Калатає серденько, як давно тут був...
Очерет під берегом, чаплі у воді,
Пролетіли й стерлися роки молоді...

Всі поля і пагорби там, де і були,
Мир, добро і злагода ніби поруч йшли...
Миють коси вербоньки, бачаться в воді,
Тут залишив серденько й роки молоді...

Тут я вперше дівчину палко цілував,
Вперше ранню зірочку з нею зустрічав.
Тут кохання полум'ям обпалило нас,
Думкою, мов голубом, прилітав не раз!..

Підійду до кожної, навіть під дощем,
Я їх всіх обожнюю, притулюсь плечем,
Сильно б'ється серденько, іноді пече,
Там сумують вербоньки, де Інгул тече...

Поділитись сторінкою: