| |
Приспів:
Коли сниться небо у вогні,
Чи не спиться, бо вогонь в мені...
Чую серця стукіт в тишині,
Серце пише, не спиняються пісні...
Я не на війні, але війна в мені,
І не прокинутись ніяк, бо ми не уві сні,
Хоча ми надто довго спали й багатьом з нас снилось,
Що дві мови в країні це нормально. Помилились...
Їх розбудили вибухи і смерті,
Багато перейшли на мову, дехто й досі вперті.
В них всередині теж війна з самими собою,
Нещодавно це багнув, їх згадую в молитвах своїх...
Я не на війні, але війна в мені,
Сто років по тому, і знов Україна в огні...
Кому сто, кому триста, історія більш ніж барвиста,
Від царського гніту до комуніста і кагебіста.
Насправді все не в 14-ому розпочалось,
На жаль, війна ця так ніколи і не припинялась...
Поки хтось спить і бачить сни, що живе у мирі,
В інших триває війна в собі, в країні, в квартирі...
Я не на війні, але війна в мені...
Тарас Чубай казав мені, що мій фронт - це мої пісні,
Кому фронт, кому тил, хай так, аби нам стало сил
Тримати свій не до чужих могил, а до своїх могил!
Я роблю те, що можу, з тим, що маю, там, де я!
Якщо так робитиме моя сім'я й кожна сім'я,
Перемога над собою й ними не змусить чекати,
Наші тіла помруть, та наші діла будуть процвітати!
Приспів. (2) Поділитись сторінкою: 
| |
