Я уб'ю тебе, мій враже...

П'ята ранку, було темно,
Було тихо, як в раю,
Ти прийшов на нашу землю,
Щоб знайти тут смерть свою.
А ти думав, сучий сину,
Чадо чорної пітьми,
Що тебе із хлібом-сіллю
Будем зустрічати ми?..

Ні, тебе зустріне куля!
Моя куля у бою,
Щоб роки тобі зозуля
Не кувала у гаю.
Ти прийшов, як злодій,
Підло і підступно,
І тому я уб'ю тебе,
Як світло убива завжди пітьму.
Я уб'ю тебе, мій враже,
За Житомир, Київ, Львів,
І ніхто мені не скаже,
Що людину я убив!

Бо ти зовсім не людина,
Син двоглавого орла,
Недарма твою країну
Звуть "імперією зла".
Хай мою відчувши силу
У бою крізь чорний дим,
Ти піднімеш прапор білий,
Щоб залишитись живим.

Та тебе, так званий "брате",
Я не братиму в полон.
Твоїм тілом, м'ясом клятим
Годуватиму ворон.
І твої мерзенні кості
Без скорботи і жалю
На церковному погості
Я голодним псам скормлю.

Ти покинув свою рашу
Під покровом темноти
І прийшов на землю нашу,
Щоб у неї полягти.
Та злочинець, а не воїн,
Злий пройдисвіт і палій,
Ти могили не достоїн
У святій землі моїй!

Поділитись сторінкою: