Стрілецький романс

Колись, дівчино мила,
А був це чудний час,
Як ще любов носила
Десь попід небом нас,
Ми мріяли, зітхали,
Кохання присягали,
А соловейко тьохкав,
Все тьох, тьох, тьох.

І був би я дівчину
Вірненько так кохав,
І був би я єдину
До груди пригортав, **
І був би соловейко,
І був би малесенький
Наш тьохкав на калині
Все тьох, тьох, тьох.

Та десь війна взялася
І ось який кінець, —
Дівчина — віддалася,
Я — Січовий Стрілець.
Таке то в нас кохання,
Закляття, сповідання* —
Що в серденьку остало
Лиш: ох-ох-ох!

Поділитись сторінкою: