| |
Ой, на горі стоїть хата,
Під нев сидить дівка вбрата.
Сидить сумно поглядає, |
Сидить сумно поглядає, |
На гуцулика чекає. | (2)
А той гуцул забарився,
Десь на другу задивився.
Задивився десь на другу, |
Задивився десь на другу, |
Та й забув про свою любу. | (2)
Любка сльози витирає,
Та й у осені питає:
Скажи мені, осінь мила, |
Скажи мені, осінь мила, |
Де і в чому я звинила?.. | (2)
Десь у полі вітер віє,
Про дівчину гуцул мріє.
А дівчина вже кохана, |
А дівчина вже кохана, |
Давно з другим зпарована! | (2)
Хай він знає, хай повчиться,
Кинув милу - тепер злиться.
Бо лишився зовсім самий, |
Бо лишився зовсім самий |
І ні з ким не зпарований. | (2)
Треба знати, що робити,
Зі всіх лиш одну любити!
А дівчина варта того, |
А дівчина варта того, |
Щоби мати миленького! | (2) Поділитись сторінкою: 
| |
