| |
По-перше, я в тебе по вуха востаннє...
По-друге, і першого мені достатньо...
Ти – квітка, що у небо із землі проростає,
Жоден не дотягнувся, а я зміг дістати!..
Поки на дворі віхола і град,
Тебе я у душі сховав,
Щоб не змогли потрапити в наш храм
Сумління та чужі слова...
І хто хотів поцілить в спину нам,
Не зміг, бо всі ножі зламав!..
Де віра є і, де любов жива,
Не витримає жоден сплав...
Приспів:
По-перше, я в тебе по вуха востаннє...
По-друге, і першого мені достатньо...
Ти їхав до серця зламаними мостами,
Жоден не дотягнувся, а ти зміг дістати!..
Я поцілую у відповідь на твоє питання,
Бо знаю лиш одне - я у тебе остання!..
А все інше зникне, наче бульбашки у ванні,
Крім нас, бо ми у вимірі,
Що люди звуть коханням!..
Коли навіть на відстані вистоїм,
Я вмию землю сльозами чистими,
На тому місті виросте істина
І зв'яже обіймами міцно нас!..
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
