| |
Не знаю я, хто видумав війну,
І чи були у нього батько й мати?..
Та знаю, рідна, не таку весну
Хотіли ми з тобою зустрічати!
Прости мене, ріднесенька, прости,
Що з орками були нерівні сили,
Що у твоїх дворах живі хрести,
У двадцять перший вік братські могили!
Приспів:
Моя ти рідна Буча місто-цвіт,
Не заживуть на серці біль і рани,
Те, що побачив нині білий світ,
Не розуміють навіть Божі Храми!
Нехай пройде колись багато літ,
Та скільки я живу і буду жити,
Моя ти рідна Буча місто-цвіт,
Люблю тебе й повік буду любити!
Хай знають всі рашистські суходоли,
Я не прощу твій біль уже ніколи!
За що, молюся я усім Богам,
Прийняла ти такі нестерпні муки?..
Ці звірства вам, московським ворогам,
Вже не пробачать діти, ні онуки!
Ми відбудуємо тебе і знов
Засвітить сонце, зацвіте калина!
Вони заплатять за бучанську кров,
За матір, доньку, чоловіка і за сина!
Приспів.
За Бучу, Любашівку, Ірпінь,
Гаврилівку, Гостомель і Охтирку,
Чернігів, Харків, Миколаїв і Донбас,
За Маріуполь, Бородянку, Димер,
Херсон, Житомир, Київ, Лісову,
За Суми, за Одесу і за Рівне,
Дітей-сиріт, скалічену весну,
За те, що принесли в наш дім війну,
За Україну з Заходу до Сходу,
Дай, Боже, сили нашому народу!
Приспів.
Не прощу ніколи! Поділитись сторінкою: 
| |
