| |
Сліпа тиша... Наш час вийшов...
Те, що зростили ми, зів'яне завтра.
Рік - другий чорної смуги,
Вогонь згасає від безкінечних злив...
Ми літали... Ми кохали...
Та, хто ми нині? - Вже й не роздивитись.
Невагомість змінила втома...
Один для одного - ми - зайві і чужі...
Коли сонце зігріє, заплети свої мріі,
Вінок пусти по воді, пригадай, хто є ти!
Приспів:
Ти плачеш?.. Плач!..
Сльозам немає влади,
Нема закону й перешкод нема...
Ти плачеш?.. Плач!..
Втішати я не ладна,
Душа моя холодна і німа...
Душа моя холодна і німа...
Наші з тобою дні безглудо знищені,
Лиш спалені роки, нічого красивого...
Навколо тебе в цьому попелищі
Росте покора і росте безсилля...
Я думаю, а мала б перестати.
Нарешті зрозуміти, що нічого не винна,
Дістати волю, шо лишилась за ґратами
Власного неперевершеного божевілля...
А я безмовно вірила, а я всередині
Ростила цей досвід... Досить!..
Начебто дорослі наосліп шукаємо свідомості.
Приспів.
Ти плачеш?.. Плач!.. | (4) Поділитись сторінкою: 
| |
