| |
Вона летить, а промінь сонця ніжний
Лише поглянув у твоє вікно,
Все місто спить зимовим ранком сніжним,
Вона летить і їй вже все одно...
Ти рано встав, пішов зварити кави,
Коли твоя коханна тихо спить,
Вона летить і їй вже не цікаво,
Що буде з вами саме через мить...
Вона летить, а ти не уявляєш,
Що цього ранку твій останній день.
В останній раз ти жінку обіймаєш,
Востаннє бачиш ти своїх дітей...
Її великі і блакитні очі,
І їхні посмішки, дзвінкий, веселий сміх,
Розмови ваші до самої ночі,
Все найдорожче, все, до чого звик...
За мить все зникне, ніби і не було...
І щезне під завалами споруд,
Теперішнє і що було давно...
Лиш на хрестах напишуть, як вас звуть...
Ти каву п'єш і ще про це не знаєш,
Відбувся ТАМ ракет крилатих зліт...
Вона летить і ти не уявляєш,
Життя лишилось на її політ...
Вона летить, нічого не змінити,
Вона летить позбавити життя,
Вона летить, щоб винищити, вбити
Із тих, хто не сховався в укриття... Поділитись сторінкою: 
| |
