За що мені гірка ця чаша

За що мені гірка ця чаша
І хрест такий нелегкий мій...
Чому зустрів тебе, Наташа,
Я на стежиночці своїй?..

А ти мов вітерець весняний
Теплом дмухнула і за мить
Я став такий, неначе п'яний,
І так душа мене болить...

Бо я люблю тебе, Наташа,
І ти одна, мені повір,
Що ти - моя гірка та чаша
З якої п'ю я до сих пір...

І наче п'яний тихо броджу,
Долаю біль, тугу, печаль...
Тебе я бачити не можу,
Бо ти заміжня вже, на жаль...

Тому, мої безсонні ночі,
А як засну - приходиш ти.
Твої я бачу сині очі,
В яких втопився назавжди...

Поділитись сторінкою: