В'язала доля перевеслом

В'язала доля перевеслом
Літа згорьовані мої:
За літом – осінь, зиму, весну – |
То втішні смуги, то сумні...    | (2)

Снопами в копи укладала
Набутий досвід, вміння, хист,
Сльозами рясно поливала,        |
Щоб копам дати сенс та зміст... | (2)

А потім щедро молотила,
Добротний взявши в руки ціп,
І просівала, і сушила           |
Зерно моїх життєвих літ...      | (2)

Лягло зерно моє на ниву,
Росте, його лиш доглядай!
Хотілось, звісно, щоб вродило,  |
Щоб був достойний урожай!       | (2)

В'язала доля перевеслом
Літа згорьовані мої...

Поділитись сторінкою: