Колись

Забирає вічність в армію героїв,
Висаджує на небо кращий свій десант,
Пам′ять у вогні — віднині наша зброя,
Їхня сила в нас укотре воскреса!..
Ми відвоюємо наш мир у серцях,
Любов повернемо в пісні!

Вколює ненависть всім отруйне
Жадібно земля ковтає жовту синю кров...
Хочу вірити - не все іще пропало!
І шепоче тихо десь іще любов!..

Що все ж колись настане мир у серцях,
І знов почуються пісні у вітрах,
Колись врятує світ краса і любов,
Остання чиста висохне сльоза...

Наче роса...
Немов роса на сонці колись...
Колись... Колись... Колись...

Та все ж колись настане мир у серцях,
І знов почуються пісні у вітрах,
Колись дзвінкий салют здригне небеса,
Остання чиста висохне сльоза...

Наче роса...
Немов роса на сонці колись...
Колись... Колись... Колись...

Поділитись сторінкою: