Заплакало небо, трава похилилась

Заплакало небо, трава похилилась,
Замовкли вітри, тільки мати молилась...
Героя душа відлітала на небо,                          |
Упав він в бою, Україно, за тебе!                      | (2)

Плакав батько старий, на колінах до Бога молився,
Може син мій живий, бо ще вчора маленьким наснився:
Я з ним жито косив, мати в лузі ламала калину,         |
Батько очі відкрив, обійнявши сумну домовину...        | (2)

Без надії ридав, аж дощами заплакало небо...
Чом мене не забрав, не покликав Всевишній до себе?..
Від журби посивів, билась чайкою сплакана мати,        |
Не дай Бог нам синів молодих на той світ проводжати... | (2)

А поряд з очима від болю сумними
Схилились його бойові побратими...
Помститись клялись, бо не взявшись за зброю            |
І грім прогримів тричі: Слава Герою!                   | (2)

Поділитись сторінкою: