| |
Крила білі свої
Роспустила пані,
Як тільки дізналась,
Що її кохають.
Як нема кохання,
Як Душа немила -
У футлярі крила,
До часів любові,
Згорнутїї білі...
Згорнутії білі,
Як вогник не гріє.
Навкруги тумани,
Світ навколо сірим -
Холодом аж віє...
Холодом аж віє,
Сутність льодяніє,
Як нема кохання...
Туга серце тисне,
Тліють сподівання...
Як нема кохання -
Треба полюбити!
Оновити пір'я,
Навіть хоч у мріях,
Перший крок зробити!
Клубків долі лінії
Десь та перетнуться.
Шляхом стомленії,
Дві душі зійдуться -
Крила стрепенуться!..
Крила стрепенуться
Кольорами щастя,
Випурхнуть з футляру
І стрілою вгору!
То, риса кохання.
То, риса Любові!
Крила білі свої
Не складає пані,
Бо вона кохає,
Бо її кохають! Поділитись сторінкою: 
| |
