Шість шість шість

Все, як в людей, і музика штормом
Розносить впокоєні гавані,
Й вивозять з подвір'я
Ще вчора живих і смішних,
І трійка єдина все попсувала у табелі,
І пам'ять, що маму тримає усміхнену
Біля дверей вхідних...

Приспів:
Шість... Шість... Шість...
Цей світ мене за трохи
Без сліду з'їсть...
Шість... Шість... Шість...
Коли мене не стане
Тіло моє пряне
В космос запустіть...
В космос запустіть...

Все, як колись, ці стіни старі,
Ця підлога затиснута в лінії,
На третій від сонця планеті,
Де кожен за себе воює і я,
Зриваючи ще недостиглі
В чужому садку дрібні яблука,
Чекаю весни, може, літа,
А, може, і світу кінця...

Приспів.

Все, як в людей, чиясь випадкова
Від радощів усмішка злетіла пелюсткою
Й мовчки в волоссі моїм зажила,
То Бог усміхався і я під своєю подушкою
Тримав цілий космос
На третій від сонця планеті,
Де музика штормом розносить
Усі прибережні міста...

Приспів.

Поділитись сторінкою: