Душі світанок

Землі омріяної мить
Світанком небо запалить,
І синіх гір шалений цвіт,
І пташки радісний політ

В душі струною задзвенить
І я забуду гострий сум,
Вчорашній біль, вчорашню втому,
Полину серцем в невідоме...

І душу звільню від усього!
В спокійній тиші потону...
А потім звуки залунають,
Зворушать струни вічних мрій...

Туман зрадливий заховає
Холодні відблиски надій...
І сонце зійде, день настане!
Сховає сон, зітре тугу...

І все пройде, мине, розтане,
Лиш мрії, що під небесами,
Будуть тривожити думками
Душі болючую струну...

Поділитись сторінкою: