На Схід!

Садок зелененький
Немов завмирає,
Тихенький скрип чути воріт.
Боєць молоденький
Свій дім залишає,
Іде воювати на Схід...

Там ворог страшенний,
Мов звір ненаситний,
Над нашим кордоном висить,
Бо прапор знаменний,
Наш жовто-блакитний,
Чомусь його й досі дражнить...

І мужній хлопчина
Іде воювати,
Душа за Вітчизну болить,
А мила дівчина
Біжить проводжати,
Мов пташка до нього летить...

Бійця обнімає
Й тихенько ридає,
Аж тьохнув в саду соловей.
Біль жалю не знає,
Серденько стискає
І капають сльози з очей...

Поділитись сторінкою: