| |
О, Боже, наскільки ти неземна,
П'янка, мов солодкий ковток вина!..
Здається, шукав тебе тисячу літ,
Не знаючи навіть твого ім'я,
В очах твоїх встиг потонути я,
В тобі стільки хімії,
Що втриматись не зміг...
Скажи, як у своїх тенетах
Мене назавжди полонина?..
Ти, немов з іншої планети,
В мої обійми долетіла
І вкрала моє серце,
Вкрала моє тіло,
Теплом своїм зігріла!..
Приспів:
Як від тебе збожеволів,
Мені досі не відомо...
Ти в моє спокійне море
Увірвалась диким штормом,
Я відірваний від світу,
Не належу я нікому!..
Я - віднині твій романтик,
Що блукає диким штормом!..
О, Боже, наскільки ти неземна,
Коли весела й, навіть, коли сумна!..
Яка ти насправді є, не знає ніхто...
Дарована небом на все життя,
Не грішна для мене і не свята
Від нині лише моя!.. Питаю, за що?..
Я поринаю в твої очі,
В них каменем падаю донизу,
Я, мов замріяний да Вінчі,
Малюю свою Мона Лізу,
Тебе, мою тендітну,
Усміхнену і ніжну,
І завжди таку різну!..
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
