| |
Пробудись, о, глибочінь златого неба!
Як росинка на стеблині зворушись!
Милі пахощі Улюбленому зготувати треба!
На світанку любо миром сповнитись!
Пробудись! Пробудись! Пробудись!
Не шукай життя пломінця в водах мертвих,
Бо любов, як однолітка не цвіте!
Обернулась вперше – без ума,
Бо очі в сльозах терпких;
Вдруге ж – серцем, розпізнав ім'я своє!
Пробудись! Пробудись! Пробудись!
Чуєш, як бринить в повітрі вічне Слово,
Щоби даром миру віру укріпить!
Скільки раз упавши,
Щойно вставши починаю знову,
Щоб прощати й тихо прощення просить!
Пробудись! Пробудись! Пробудись!
Коли любиш себе губиш задля щастя
Не свого, а Того, хто в полон узяв
І тебе, і все твоє, і радості, і зла напасті,
Те "ким є", "що маєш", також "щоби дав"!
Пробудись! Пробудись! Пробудись!
Звечоріли раптом задуми колишні,
Посивіли мерщій житнії лани.
Перший День гостить примиренням
На урочистім тижні!
Завитай в чертоги власної душі.
Пробудись! Пробудись! Пробудись! Поділитись сторінкою: 
| |
