| |
Свій люд-прочанин по землі розсіяний,
Мов золоте зерно зібрав в долоні.
Ось Твої діти, Боже, нагодуй їх.
Зібрали жито і прийшли;
Земний наш хліб, його прийми, |
Цей дар перетвори на Хліб небесний. | (2)
Свій люд-прочанин притули до себе,
В пустелі бо спеклись від спраги губи.
Ось Твої діти, Боже, дай їм пити.
Страждання цілої землі
Прийми в солодкому вині, |
А нам дай пити Напій Твій небесний. | (2)
Твій люд-прочанин прославляє Тебе,
Бо Син Твій дав нам свідчення любові.
Ось Твої діти, вислухай їх, Отче.
Благословен Ти, Боже, ввік
І слава хай гримить Тобі, Великий, |
Бо Ти наш Отець небесний. | (2) Поділитись сторінкою: 
| |
