Де ж та весна?

Синя завіса ночі зимової
Світ накриває від лиха,
Зорі бринять тихою колисковою,
Скоро настане відлига...

Світ, оповитий серпанком й туманами,
Думи свої колихає,
Дихає травами весни духмяної
В стінах дощів-водограїв...

Світ поринає в солодкії візії
Світлих країв веселкових...
Де ж та весна? Ми шукаємо скрізь її
В хащах примарних казкових!..

Небо качає нас хвилями синіми -
Ранком світам воскресати.
Сипле нам зорі дородними скринями
Щедрая ніч та завзята...

Місяць пала... Зорепад... Оберемками
Небо скарбів насипає...
Скоро вертатиме весна лелеками
З далечини небокраю...

Поділитись сторінкою: