Осіння печаль

За обрієм закурликали журавлі,
Гуртуються по парах летіти удаль...
Чому так тривожно і самотньо мені
І серце виливає осінню печаль?..

За вікном плаче осінь і моя душа,
І до тебе прокладає шлях навпростець...
Вірю, нашу долю зведе зірка ясна,
Звінчають блаженні небеса у вінець...

Ми з тобою такі красиві, молоді,
Ще не бачили раю, білого світу...
Хай сонце осяє тумани на путі,
Усміхнеться нам серед зими привітно...

Ти поведи мене у осінь золоту!
Сонцем осяй путь, іди поруч зі мною,
І крилом захисти від вітру у грозу,
Зігрій від холоду своєю рукою!..

За тобою лечу листочком у світи,
Щоб віднайти і впасти до твоїх ніг...
Ти є моя любов квітучої весни,
Від твого подиху у душі розтане сніг!..

Поділитись сторінкою: