Тургенєвська, 10, квартира 15

Іще ні війни, ані евакуацій,
І Київ щасливий у цвіті акацій.
І тато не сивий, і мамі за двадцять:
Тургенєвська, десять, квартира п'ятнадцять.

І я між батьками – любительське фото,
І плющ кучерявий сміється навпроти.
А десь гуркотить у трамваях Хрещатик,
І слухає тишу будинок дощатий.

А поряд Євбаз... Понаїхало люду,
Цигани напнули шатро-халабуду.
Одні продають, інші, звісно, купують,
Євреї в крамничках своїх порядкують.

Барвисте намисто, у райдугах ленти,
Без діла тиняються бідні студенти.
Дядьки у чумарках відважують бульбу,
Малюк репетує: – Купи мені кульку...

Горшки і макітри, ложки і місюрки,
Плащі і халати, кожухи й тужурки.
Зійшлися шляхи робітничо-селянські,
– Ану, розступися, душе християнська!

Бери, віддаю, уважай, що задаром!.. –
А цур йому, пек з отаким от базаром.
Тут мама і тато такі молоденькі,
Були на базарі – додому ж близенько.

Ходили-бродили, які тобі гроші!..
Зате надивились – товари хороші.
І я біля тата, і я біля мами,
І небо високе, гіллясте над нами.

І тато сміється, і мама сміється,
І голуб у сонячнім промені в'ється.
Чого ж тоді плачу я, сліз не утерши?..
Тургенєвська вулиця, рік сорок перший!

Поділитись сторінкою: