Жовтий лист

Догорає літо, жовтий лист,
Завтра вже осінь - пізня пора.
Грає старий скрипаль, як колись,
Бринить струна і блистить сльоза...

Клен берізці не сказав: "Прощай!"...
Не долюбив, не докохав її.
Ще вчора нахиляв небокрай,
А нині - вже сонце в імлі...

Впав падолистом до її ніг,
У попіл згорів полум'ям вогню.
Шквальний вітер зняв із віт,
Залишив сліди у тихім раю...

Приходить час, все втрачає смисл,
Сонячний день стає сірим-сірим.
У долонях літа опавший лист
Змахнув удаль птахом сизокрилим...

Життя пролетіло, як сон... Міраж...
Зорю у дзеркало, як у воду.
Почуттями граємо у кураж,
Все чекаєм з моря погоду...

Із спогадів відлунює літо,
Де у житах маком цвіте весна,
Співає пісню жайвір на вітті,
Озовись, де ти є, доле моя?..

Поділитись сторінкою: