Зажурена весна

Така бажана зустріч з тобою,
Де поряд білим цвітом яблуня цвіте.
Та тільки білим тополиним пухом
Сніг холодний нам на голову паде...

Ця зажурена наша квітнева весна
І льодом покриті білі пелюстки,
Ця запізніла наша пізня весна,
Коли у волоссі сивіючі волоски...

Така ця бажана зустріч із тобою,
Через довгі прожиті нами роки.
І із трепетом біля тебе стою,
Відчуваючи щем серця, як завжди...

Роки юності давно проминули,
Рікою життя вдалину потекли...
Пригадую як молодими ми були
І думали, що будемо разом завжди...

Літа наші непомітно проходять
І, неначе ті птахи, відлітають дні...
Деколи вони нам щастя приносять,
Деколи, на жаль, бувають і сумні...

Така бажана зустріч із тобою,
Де білим цвітом яблуня цвіте...
Та тільки білим тополиним пухом
Сніг холодний нам на голову паде...

Не моєю колись давно ти стала,
Не моя ти давно, уже не моя...
Видно таку дорогу доля послала,
Щоб через роки до вишні прийти...

Поділитись сторінкою: