Заграй, кобзарю, пісню

Прошу, кобзарю, мені на кобзі заграй
І пісню, про гори Карпати, Україну!
З серця прожени смуток, журбу і печаль,
Хай сонце зійде високо на Верховину!

Хай від солов'їної пісні тануть сніги,
В росі розцвіте пролісок на долині,
А чорні круки з саду проженуть вітри...
Що ламали віти червоній калині...

Ти заграй, кобзарю, пісню на струнах весни!
Хай за Чорне море, летять хижі птиці.
Нехай не клюють очі калині вороги,
З її серця не ллється кров, як водиця...

Співай, кобзарю, дзвінко пісню солов'їну!
Нехай над берегами водограй дзвенить...
А мати земля приголубить сиротину,
Над калиною дуб листям зашелестить...

Хай до ясеня повертаються лелеки!
І запалюють свічу миру каштани.
В надії зростає дуб, клени і смереки...
Пахучий ладан загоює наші рани...

Заграй, кобзарю, пісню - хай чує недруг брат,
Що не вмерла Україна, її душа!
І ніхто не може вбити вільний дух з гармат,
Червона калина у пісні вічно жива!

Поділитись сторінкою: