Йшла до Бога Україна

В материнській вишиванці,
Де вогонь-руїна,
Йшла до Бога рано-вранці
Ненька-Україна.
Вітер коси розплітає,
В небі чорна хмара,
Стала й в Господа питає:
За що така кара?

Синів вбито в чистім полі,
Могили як рани,
Знову хотять моїй волі
Одягти кайдани.
Бач, калина зажурилась,
Бо вдовою стала:
Чи я тобі не молилась?
Чи я не благала?

Перед ляхом боронила
Православну віру,
Святий хрестик не зронила
В холоднім Сибіру.
Дощем збито в полі жито,
Нема кому жати:
Скільки іще сльози лити
І синів ховати?

Ангел Божий мовить з неба:
- Скоро день настане,
Хто меча підняв на тебе,
На коліна стане!
Свята правда, воля й доля
В твоїм домі буде,
Тільки кату не пробачать
Ні Бог, а ні люди...

Поділитись сторінкою: