Божевільні

Світ вкраде мої думки на біль,
І у серцях палає лід,
За незрозумілість пробач мені,
Я написав тобі як міг, як міг...

Приспів:
Світло гасне, лишаючи тіні,
Падає тиша, ковтаючи біль...
Заплутався сам у своїй павутині,
Не пам'ятаю, яка була сіль...
Зникає усе, що здавалось важливим,
Зникло вчорашнє і завтрашні теж...
Кружляємо в танці, як божевільні,
А в божевільних в житті нема меж...

Дзвін від цих бетонних сірих стін,
Від цих безцінних думок,
Думок нерозказаних тобі,
Я знав, що вони, я знав, адже ти...

Приспів.

Як дістали фальшиві трагедії, драми,
Всі відверті почуття замінили ролями,
Я не слухаю світ, просто проходжу мимо
Та очі зауважують лукаву пантоміму...
Тепер я згідний з Шекспіром:
Наше життя - театр...
Чомусь так мало акторів,
Зате масовки багато.
Тут неправдиві свята і муляжна кров,
За кулісами цвіте декоративна любов...

Приспів.

Поділитись сторінкою: