Україно, я славлю твоє імення!

Із далеких країв лину журавкою до тебе,
Де золотавий сонях квітне сонцем у полі,
І до твого віконця нахиляю блакитне небо,
Щоб червона калина усміхалась твоїй долі!

Красуне Україно, світанкова  зоре,
Синьоока рідна мати, дорога земле свята,
Вільною птахою лину в широке роздолля,
Щоб напитись водиці із твого джерела!..

Крізь вітри пробиваюсь до своїх берегів,
Де над ставом верба, духмяні трави зелені,
Щоб бути в своїй родині, у сестер і братів,
І славити у піснях твоє прекрасне імення!

Сонце ховається в пелену у лютім січні,
Із-за сизих хмар воно світить та не гріє,
Промінчик розпускає цвіт у майовім квітні,
Щоб навесні ти цвіла білосніжно, моя Леліє!..

Навесні до віть ясеня повертають журавлі,
Несуть на крилах щастя в українську хату,
І в літнім саду увінчали віночком красу солов'ї,
Щоб в тихім раю раділа квітам сива мати...

Я - дочка землі, що пахне хлібом і молочком...
Мій батько - райський куточок, Дністер квітучий!
Райдуга підковою щастя сходить над селом
І осяює стежку, де водограй відлунює співучий...

Поділитись сторінкою: