Доле моя, доле

Доле моя, доле - безмежне широке море,
Шум прибою виграє  на піску золотім,
Чаїно кигиче чайка в синім просторі,
Шукає свій куточок раю - літа молоді.

Доле моя, доле, ти цвітеш маком у житі,
Сизокрилим птахом обнімаєш земну красу,
Ти у зеленім храмі вишитий рушник у ниті,
На якому пахне коровай у пшеничнім колоску.

Доле моя, доле - джерело цілющої криниці,
Відлуння дзвінкого водограю бистрої ріки,
Спраглими устами п'є чисту водицю птиця,
Вгамувати спрагу, злетіти понад квітучі береги.

Доле моя, доле - неосяжне небо прозоре,
Ясна зоре, яка розсипає роси на самоцвіт,
Політ до сонця понад високі сині гори,
Яворові золоті струни серця із ніжних віт.

Доле моя, доле - квітуча життєва стежино,
Яка відкрила дорогу у далекі шляхетні світи,
Щоб збагнути сіль землі і славити калину,
І в мові солов'їній залишитись у пісні навіки.

Поділитись сторінкою: