Загадкова

Золота й небесна жінка
В золотім й небеснім місті
В золотій своїй квартирі
Місить глину, а не тісто.

Вона тішиться роботі,
Вона згадує про сон свій,
У її тісній квартирі
Ночувало нині сонце...

Він тобі наснився й потім
Ти його зліпила з глини
Ти не мала половини,
Нині маєш, не радієш...

Загадкова... Загадкова...
Загадкова... Без любові...
Ти хотіла так любові!..
Нині маєш і змовкаєш
На півслові...
Загадкова... Загадкова...
Загадкова... Без любові...

Золота й небесна жінка
В золотім й небеснім місті,
В золотій своїй квартирі
Прочитає ніжні вісті
Не про те, що ніч ліпила
Своє щастя довгождане,
А про глину, як причину
Сну й безсоння і кохання!..

Поділитись сторінкою: