Либідь

Сосни не вірять в зиму –
Сосни завжди зелені.
Тихо лежу між ними,
Сосни шумлять до мене.
І тече у мені густо рибінь,
Я не знаю ні спек, ні вітрів,
Я - ріка русокоса Либідь,
Я - дочка русло-чара Дніпра.

Верби не вірять в літо,
Верби бліді в задумі,
Ніжно ховають віти верби
У синюю струмінь.
Я прудка в темно-донній глибі,
Я несу лодії крилаті,
Я - ріка, я - могутня Либідь,
Всіх земних бронзотілих антів.

Ночі стікають в роси,
Ранки виходять з бору,
Сонце із-за гір виносить
Дівчина яснозора.
Чуєш, серце моє, спасибі,
Дай ще вільги у сині вирам,
Я - сестра русокоса Либідь,
Трьох синів русло-чара Дніпра.

Поділитись сторінкою: