Романс

Ваші коси, мов лісу осіннього дим,
Пахнуть літом, що вже оддзвеніло,
Але досі так сумно, так сумно за ним,  |
Аж проймає і душу, і тіло...           | (2)

Ваші очі, мов неба жовтневого синь,
Наче море на сонці безкрає,
Одбриніли давно журавлів голоси,       |
А у серці їх клич не змовкає...        | (2)

Ваші руки, мов сонячна тиха ріка,
Зігрівають, вигоюють смуток.
Ви ласкава і ніжна, і добра така,      |
Що незмога про Вас позабути...         | (2)

Я до лісу, я в небо, я долом піду
На ту згублену стежку до раю,
Де зустрів колись Вас, гарну і молоду, |
Покохав - і донині кохаю!              | (2)

Поділитись сторінкою: