Осінні роздуми

Зупинились соняхи розгублені:
Дивляться як жовкнуть поле й сад...
Вересень малиновими кубками
Наливає соком виноград...
Тишу серпанкову, впавши з яблука,
Розбудила крапелька роси...
Цілий день в саду осіннім я блукав, |
Жовтизну задумливу носив...         | (2)

Запліталось в спогад літо бабине -
Як стежину в школу за селом
Собача моє лоскоче лапою
І лелека міряє крилом...
Тишу серпанкову, впавши з яблука,
Розбудила крапелька роси...
Цілий день в саду осіннім я блукав, |
Жовтизну задумливу носив...         | (2)

Я ніколи вже по ній з портфеликом
На одній нозі не проскачу,
Над гніздом пташиним, як над келихом,
В пісні весен губ не замочу...
Тільки знаю, серцем повертатимусь,
Як за сонцем, в сторону свою,
Бо, мов сонях, під своєю хатою     |
Я у кожній осені стою!..           | (2)

Я у кожній осені стою!..

Поділитись сторінкою: